Астраханський біосферний заповідник Рослини та тварини

Для збереження та відновлення різних видів водоплавних та навколоводних птахів у 1919 році було створено Астраханський заповідник.

Астраханський біосферний заповідник-фото

Позначення як біосферний резерват було прийнято у 1984 році на підставі Постанови Бюро програми «Людина та біосфера» Міжнародної координаційної ради. З 1971 року територія заповідника також включена до складу водно-болотних угідь «Дельта річки Волги», які охороняються Конвенцією про водно-болотні угіддя міжнародного значення.

Біосферний заповідник поділено на три зони. Кожна зона є заповідною територією, оточеною захисною (буферною) зоною. Загальна довжина річкової мережі заповідника – 689,8 км. Площа морської акваторії Каспійського моря становить 11086 га.

Велика кількість водних систем сприяє різноманітності риб і птахів: з 301 зареєстрованого в заповіднику виду 67 занесені до Червоної книги РФ. Площа: 97 816 га.

Історія виникнення астраханського заповідника

Ідея створення біосферного заповідника у дельті Волги виникла на початку ХХ століття, коли експедиція вчених Зоологічного музею МДУ повідомила, що недалекоглядне використання природних ресурсів вже призвело до різкого скорочення чисельності птахів регіону. Щовесни збирали понад півмільйона яєць, і полювання йшло безперешкодно.У 1915 році була сформована спеціальна комісія для організації формування заповідника в дельті, але вона була відкладена революцією і громадянською війною, що почалася через два роки. Тим не менш, зусилля вчених окупилися в 1919 році, коли представник місцевого самоврядування досяг аудієнції у Володимира Леніна і пояснив необхідність захисту хоча б частини дельти. Ленін схвалив плани, і за три місяці Астраханський заповідник, як перший біосферний заповідник, утворився ще за радянської влади. У той час площа заповідника становила близько однієї третини його нинішнього розміру, але згодом і зі збільшенням фінансування він зріс до 66 000 га, які він займає сьогодні.

Згодом біосферний заповідник і дельта загалом почали привертати міжнародну увагу. У 1976 році дельта була названа об’єктом Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя, що охоплює всю територію заповідника. У 1984 році біосферний заповідник набув статусу біосферного резервату ЮНЕСКО. Через два роки він відкрив станцію моніторингу навколишнього середовища для проведення детальних досліджень рослин, тварин і клімату.

Де знаходиться біосферний заповідник?

Астраханський біосферний заповідник розташований приблизно за 90 км від міста Астрахані у дельті Волги та у Північному Каспійському морі. Основна площа: 67 917 га (буферна зона: 31 000 га, перехідна зона: 433 620 га.) Являє собою переважно комплекс прісноводних річкових водно-болотних угідь із постійними та сезонними озерами та річками.Район входить до списку Рамсарських угідь, оскільки на його водно-болотних угіддях мешкають до 750 000 водоплавних птахів (у м’які зими).

Клімат біосферного заповідника

Незважаючи на близькість моря, дельта Волги розташована посеред напівпустельної області. Теплі вітри, що дмуть з пустель Середньої Азії, забезпечують сонце і безморозний період, який триває 200 днів. Влітку температура піднімається до 45 градусів за Цельсієм, а сильні локальні зливи зберігають вологість повітря та ґрунту. Тим не менш, зими холодні та континентальні, тривають із грудня по березень і заморожують навіть пониззя дельти та північну частину Каспійського моря. Навесні повені охоплюють багато островів заповідника, до 90% загальної площі. У середньому рівні, вода покриває близько 70 відсотків території.

Рослини та лотосові поля

Рослини та лотосові поля

В Астраханському біосферному заповіднику існує чотири типи рослинності: чагарникова, лісова, лучна та водна. Там можна зустріти понад 314 видів рослин.

Найбільш яскравою флорою заповідника є водяна рослинність. Лотос (Nelumbo caspica), біле латаття (Nymphaea alba), жовте латаття (Nuphar lutea) – ці рослини з великими яскравими квітами створюють пейзажі, що вражають уяву мандрівників і надихають художників.

Визначною окрасою Астраханського заповідника є дуже рідкісний та давній каспійський лотос. Існує кілька гіпотез появи лотоса у дельті Волги. Можливо, його перенесли птахи, тому що в їхньому кишечнику були виявлені горіхи лотоса, які можуть рости при контакті з водою. З іншого боку, лотос могли привезти калмицькі кочівники. Третя легенда стверджує, що лотос зростає у дельтах Волги. У будь-якому разі, лотос зростав тут протягом багатьох тисячоліть.

На момент створення заповідника чагарники лотоса зустрічалися лише в окультурених водоймищах і займали площу менше одного акра. За 100 років існування заповідника площі, зайняті лотосом, значно збільшилися, і його збереження є великою гордістю Астраханського заповідника. Сьогодні поля дельти Волги рясно покриті ароматними квітами лотоса, займаючи площу понад 12 500 акрів і продовжуючи зростати.

Квітка каспійського лотоса неймовірно гарна, її ще називають каспійською або астраханською трояндою, справжнім символом Астраханської області. Він цвіте з початку липня до середини вересня. У цей період лотосові поля дуже барвисті, з великими ніжно-рожевими квітками діаметром 25-30 см. Лотоси випромінюють слабкий, але приємний солодкий запах; їх тонкий аромат приваблює бджіл та жуків.

Після цвітіння дозріває насіння лотоса. У конусовидній коробочці, що нагадує великі тверді горіхи в щільній шкаралупі, знаходиться до 20 насінин. Після дозрівання вони опускаються на дно, де залишаються тривалий час. Лотос розмножується переважно кореневищами.

Листя велике і товсте, у вигляді щитка і покрите восковим нальотом. Вода скочується з них великими краплями.

Зарості лотоса відіграють важливу роль в екосистемі дельти. Гуси та лебеді харчуються горіхами та м’якоттю лотоса; кабани їдять кореневища. Восени зарості цієї прекрасної рослини годують десятки тисяч водоплавних птахів. Влітку качки ховаються під великим листям.

Краса каспійського лотоса зачаровує. Можливість побачити його в кольорі – рідкісне задоволення; проте красиві квіти не можна зривати, оскільки вони суворо охороняються законом. Крім того, зірвана квітка зав’яне за кілька годин. Астраханський заповідник надає відвідувачам можливість побачити квітучі рослини. Екологічна стежка біосферного заповідника проходить через поля чагарників лотоса. Відвідувачі можуть розглянути квіти крупним планом, відчути їхній ніжний аромат і доторкнутися до пелюсток.

Яскраво-жовті квітки, помічені поруч із лататтям, — це німфея щитовника, типовий мешканець маловодних водойм заповідника. На водній гладі з’являється незвичайне округле листя, що на вигляд нагадує щит. Яскраво-жовті квіти розпускаються на довгих стеблах. Великі квітучі галявини німфеї є притулком для мальків риб, які харчуються рослиною.

Рослини

Також на території парку можна зустріти паслін перський, який поєднується з вербою та іншими навколоводними рослинами. Це спричинило те, що галерейні ліси заповідника почали називати «каспійськими джунглями». Стебла пасльону можуть виростати до п’яти метрів у висоту, розквітаючи яскраво-фіолетовими квітами, після чого дозрівають ягоди, які зберігаються до середини грудня. Яскраві кольори пасльону прикрашають ліси.

У галерейних лісах Астраханського заповідника переважають білі верби, що ростуть уздовж струмків заповідника. Це найпоширеніша порода дерев.

Подорож вузькими водними шляхами створює відчуття дослідження таємничих джунглів. Під час екскурсій теплоходом відвідувачі відкривають нові таємниці дельти Волги на кожному повороті звивистої річки.

Хоча загальна площа вербових лісів у заповіднику невелика, такі ліси дуже важливі для довкілля. На великих вербових гілках гніздяться багато видів птахів (баклани, орли, чаплі). Норки та єнотоподібні собаки будують свої будинки в дуплах коріння та старих пнях. Острівці трав’янистих рослин на деревах, що впали у воду, населені водяними полівками. Птахи відпочивають на дрейфуючих мертвих гілках дерев. Галерейні ліси також мають велике значення для збереження води, запобігання ерозії ґрунту, обвалення берегів та усадки каналів та стариць. Тінисті галерейні ліси створюють майже містичну атмосферу, по них комфортно гуляти навіть у спеку.

Під вербами вдосталь ростуть кущі ожини, що утворюють густі чагарники. Вона цвіте все літо; її соковиті темно-фіолетові ягоди зберігаються до середини листопада.

Біосферний заповідник – тварини

Тварини астраханського заповідника

Тваринний світ Астраханського заповідника налічує близько 1248 видів комах, 4 види земноводних, 6 видів рептилій, 61 вид риб, 307 видів птахів та 40 видів ссавців.

Влітку на луках можна побачити безліч комах – бабок, жуків, коників, метеликів. Всі вони є важливою ланкою харчового ланцюга – є їжею для багатьох видів інших більших тварин.

Озерна жаба (Rana ridibunda) – найбільш численний вид земноводних у дельті Волги. Звичайними видами плазунів в Астраханському заповіднику є (Natrix natrix) і водяна змія (Natrix tessellata).

Також там гніздяться 116 видів птахів, 237 – у періоди міграції, 78 – на зимівлях та 59 – нерегулярно залітають у дельту. Основу місцевої фауни становлять водно-болотні птахи, тут вони годуються та будують гнізда поруч із річкою. Більше 30 видів відносяться до лісових птахів і лише 3 види – до мешканців лугових екосистем. Дельта Волги одна із найважливіших районів Євразійського континенту як місце масового скупчення птахів у періоди сезонних міграцій. Територія Астраханського заповідника входить до складу водно-болотних угідь міжнародного значення “Дельта річки Волги”.

Астраханський біосферний заповідник заслужив на репутацію пташиного заповідника. Цілий рік небо і прибережні ліси заповнені білохвостими орланами (Haliaeetus albicilla), одним з 27 видів птахів, що зникають, що мешкають у заповіднику. До інших зникаючих хижих птахів відносяться скопи (Pandion haliaetus) і балобан (Falco cherrug).Лебеді-шипуни (Cygnus olor), що колись майже зникли в цьому регіоні, у 20-му столітті чудово повернулися, так що тепер тисячі гніздяться у дельті Волги, а сотні – у заповіднику. Кучерявих пеліканів (Pelicanus crispus), яких можна впізнати по завитих пучках пір’я на голові, регулярно можна побачити ковзними по поверхні води.

Дельта Волги одна із найважливіших у світі місць гніздування водоплавних птахів. Великі баклани (Phalacrocorah carbo) будують великі галасливі колонії на вербах вздовж берегів річок. Колонії чайок (Chlidonias hybrida, C. niger, C. hirundo) приваблюють м’ясоїдних риб, таких як вельський сом (Silurus glanis), які підпливають до берега в надії поласувати пташенятами, що випали з гнізд. Для заповідника характерне спільне гніздування – незвичайне явище в природі, де мешкають великі білі чаплі та малі білі чаплі (Egretta alba, E. garzetta), коровайки (Plegadis falcinellus), червінчасті кваква (Nycticorax lectico чапля (Ardeola ralloides) часто будують гнізда в тих самих колоніях.

Літо – особливо барвистий сезон у заповіднику, де линяння проводять понад 25 000 качок. Першими в червні прилітають крякви (Anas platyrhynchos), за ними йдуть північні шилохвости (A. acuta), зеленокрилі чорки (A. crecca), чірки-чірки (A. querquedula) і сірі уоли (A. strepera). Північна широконоска (A. clypeata) і свіязь (A. penelope) завершують цей щорічний збір качок, які гніздяться глибоко в найдикіших районах заповідника, перш ніж вирушити у зовнішні межі дельти ближче до кінця серпня.Вдалині від води панують лісові птахи. На вербах гніздяться великі синиці (Parus parus), вяхирі (Columba palumbus), золотаві іволги (Oriolus oriolus) та польові горобці (Passer montanus). Очеретяні вівсянки (Emberiza schoeniclus), очеретівки (Locustella luscinioides) і бородатий синиці (Panurus biarmicus) вважають за краще будувати свої гнізда в густих очеретах. Тим часом зозулі (Cuculus canorus) розселилися по території біосферного заповідника, відкладаючи яйця в гнізда очеретівок (Acrocephalus spp.), а потім кидаючи їх.

Ссавці на островах варіюються від кабанів (Sus scrofa), найбільших диких тварин заповідника, до крихітних мишей (Micromys minutus), які будують свої гнізда на стеблах високих рослин. Основними хижаками заповідника є лисиці (Vulpes vulpes), єнотовидні собаки (Nycterutes procyonoides), ласки (Mustela nivalis) та норки (M. vison). У 1940-х і 1950-х роках у біосферний заповідник було випущено бобри (Castor fiber) та ондатри (Ondatra zibethica), які згодом стали постійними мешканцями заповідника.

Тварини астраханського заповідника1

Починаючи з квітня, великі групи жаб (Rana ridibunda) збираються на теплих берегах дельти, наповнюючи повітря характерним кваканням. Їхня пісня досягає апогею в травні, коли повені покривають ці береги і самки жаб випускають у воду ікру. Рідше в заповіднику зустрічаються зелені жаби (Bufo viridis) та лопатоногі жаби (Pelobates fuscus). Європейські ставкові черепахи (Emys orbicularis) прокидаються від зимової сплячки наприкінці березня чи на початку квітня, проходячи влітку два цикли розмноження. Біосферний заповідник також є домом для щурів змій Діоне (Elaphe dione), двох видів вужів (Natrix tessellata, N. natrix) і швидких ящірок (Lacerta agilis).

Всього в Астраханському заповіднику вченими виявлено 61 вид риб, серед яких є типові річкові та озерні види. Найбільш численні риби сімейства коропових, що населяють водоймища судака (Stizostedion lucioperca), червонопірки (Scardinius erythrophthalmus), уклейки (Alburnus alburnus) та линя (Tinca tinca). Пізньої весни сазан (Cyprinus carpio) нереститься групами по 10-15 риб, витягуючи своє тіло на третину шляху з води, щоб випустити ікру на землю чи мілководдя. Ці ікринки вилуплюються у червні, а до липня молодь запливає у великі канали дельти, де багато хто стає їжею для більших хижих риб, таких як барвистий європейський окунь (Perca fluviatilis) та північна щука (Esox lucius).

На початку листопада східні лящі (Abramis brama orientalis), карасі (Carassius carassius) та золоті рибки (C. auratus gibelia) збираються у зграї із сотень і навіть тисяч риб.Звідти деякі йдуть у протоки дельти, щоб впасти в сплячку, але більшість проводять зиму біля моря.

Оселедець Alosa kessleri volgensis, що знаходиться під загрозою зникнення, проходить через біосферний заповідник у період повені в ході щорічної міграції між Каспійським морем і його нерестовищами у верхній Волзі. Порівняно вузькі води заповідника надто дрібні для найціннішої каспійської риби – осетрових, які підходять до нерестовищ уздовж річки Волги через найбільший рукав дельти. Тим не менш, російський осетр (Acipenser guldenstadti), севрюга (Acipenser stellatus) і білуга або гігантський осетр (Huso huso) іноді випадково проходять через заповідник на зворотному шляху, оскільки течія річки випадково забирає їх у море.

Екскурсії та туризм

Астраханський біосферний заповідник понад 30 років організовує екологічні тури в дельті Волги та нагромадив великий досвід організації масових екскурсій для груп дітей та дорослих, а також індивідуальних екскурсій та турів для любителів природи, орнітологів, учасників різних експедицій.

В останнє десятиліття спостерігається тенденція популяризації видів туризму, альтернативних рибальству та полюванню. Це пов’язано з тим, що вичерпав себе основний туристичний бренд регіону, яким протягом останніх десятиліть були риболовля та полювання. Останнім часом потік туристів в Астраханській області зріс із 150 тисяч до 2,5 мільйонів людей на рік.Рекреаційне навантаження, що багаторазово зросло, стало істотно впливати на стан біоресурсів регіону, оскільки човни, що нескінченно пересуваються по дельті, з рибалками і мисливцями збільшують фактор занепокоєння пернатих мешканців і ссавців, а запаси риби і дичини стрімко скорочуються.

Проблеми заповідника

Стан природних екосистем заповідника значно погіршився із середини ХХ століття. Зростаючий попит на природні ресурси по всій дельті Волги призвів до зменшення чисельності птахів та риб, що колись проходили через біосферний заповідник. Побудовані на Волзі гідроелектростанції змінили стік води та міграцію риб. Розвідка нафти і газу та підвищений інтерес до туризму у дельті принесли із собою забруднення, яке простягається до меж заповідника. Браконьєрство та надмірний вилов риби в Каспійському морі поставили кілька видів осетрових, особливо цінованих за їхню темну і ароматну ікру, на межу зникнення. Навіть туризм став загрозою для навколишнього середовища, оскільки велика кількість відвідувачів заважає птахам, що гніздяться, і рибам, що не рестяться. Сам по собі заповідник просто недостатньо великий, щоб захистити всі види, що мешкають у динамічних екосистемах дельти.

Більше того, проблеми існують навіть усередині заповідника. Браконьєрство та підпали нерідкі через конфлікти між заповідником та місцевими селами, для яких характерний високий рівень безробіття та бідності. Особливо руйнівні пожежі, що знищують місця гніздування численних птахів та старі вікові тростинні колонії, що служать нерестом риб. Тому в останні роки адміністрація заповідника приділяє особливу увагу екологічній освіті в цих селищах, як і в Астраханській області. Далі, відповідно до існуючої тенденції російських біосферних резерватів до розширення своєї діяльності та впливу на регіони за межами території заповідника, Астраханський заповідник нині працює над створенням трьох біосферних полігонів у Каспійському морі для демонстрації моделей сталого розвитку. Співпрацюючи з місцевими рибальськими та туристичними агентствами та надаючи надійні дані, що базуються на багаторічних наукових дослідженнях, співробітники заповідника сподіваються закласти основу для раціонального використання природних ресурсів дельти.

P.S.

Якщо Вам сподобалася і була корисна ця інформація, поділіться нею в соц. мережах зі своїми друзями та знайомими. Так ви підтримаєте наш проект “Екологія життя“ та зробите свій внесок у збереження довкілля!

Проект «Екологія життя» створений для тих, хто цінує і хоче зберегти своє здоров'я та планету, на якій ми живемо! Ми любимо природу та еко життя!
Violetta

Violetta

Проект «Екологія життя» створений для тих, хто цінує і хоче зберегти своє здоров'я та планету, на якій ми живемо! Ми любимо природу та еко життя!

You may also like...

Leave a Reply

Your email address will not be published.

+ 51 = 57