Сайгак – це тварина – антилопа з незвичайним зовнішнім виглядом. Його ніс нагадує короткий хобот. Звір унікальний тим, що мешкав ще в епосі мамонтів, близько 50-70 тисяч років тому, і ми можемо бачити тварину ще в наші дні. Але, незважаючи на таку довгу історію існування, цьому виду загрожує зникнення та вимирання.
У 1549 р. у документі під назвою “Записки про Московію” вперше можна зустріти назву “Сайгак”. Воно в першу чергу відноситься до самців цього виду, самки називаються “сайга”. Міжнародний термін походить від латинської назви цього ссавця, над яким працював відомий австрійський дипломат та історик Сигізмунд фон Герберштейн. Російська назва “сайгак” походить від тюркських народів, які називали парнокопитних тварин “чагатами”.
Вигідні пропозиції від TEMU
Переходь за посиланням та отримуй ексклюзивні знижки на бонуси.
Сайгак опис
Сайгак – це тварина занесена до Червоної книги та унікальна в першу чергу своєю зовнішністю. Тому почнемо опис із найзнаменитішої частини його тіла.
Найбільш видатною особливістю сайгака є його ніс, що нагадує на вигляд хобот, з спрямованими вниз ніздрями і навис над його ротом. Кістка у носі сайгака має досить складну, звивисту будову, а носовий отвір у середині вистелений множинними волосками та залозами. У кожній ніздрі знаходиться спеціальний мішечок, який повністю складається із слизової оболонки. Ніс служить для зігрівання та зволоження сухого повітря, що вдихається.За деякими даними хоботок сайгака також використовується для соціального спілкування та вибору партнера. Так, самці сайгаків видають гучні носові звуки, які є особливими сигналами для відлякування інших самців і в той же час приваблюють самок для парування.
Дорослий сайгак має зріст близько 76 см, довжину від 108 до 150 см і важить від 31 до 43 кг. Самки трохи менше за самців за розміром. Тулуб у тварини подовжений. Шерсть сайгака коротка і блідо-коричнева влітку і густа і білувата взимку, нижня частина тіла кремово – біла. У самця сайгака ребристі янтарно-жовті роги, ліроподібної форми, вони товсті та злегка напівпрозорі. Також вони мають яскраво виражені обручки від 12 до 20 шт. Довжина рогів може досягати 25-30 см, причому вони ростуть до віку, коли самцю виповнюється 1,5 роки. У самок роги відсутні. Ця антилопа має довгі худі ноги і на вигляд чимось нагадує вівцю. Сайгаки також мають короткий хвіст. Вуха тварини короткі, злегка видовженої форми. Очі жовтувато-коричневого кольору, розташовані з обох боків голови на досить далекій відстані один від одного. У сайгаків гострий зір, і вони можуть бачити на досить далекій відстані, що допомагає їм виживати у своєму середовищі.
Де мешкає сайгак
Сайгак (Saiga tatarica) – це парнокопитна Червонокнижна тварина середнього розміру з сімейства антилоп, що мешкає стадами в степовій безлісній місцевості. Сайгаки вважають за краще пастися на відкритих сухих степах, напівпустельних пасовищах і відкритих ділянках, вільних від густої рослинності, де вони можуть вільно оглядати всю територію і швидко втекти від хижаків. Раніше вони були поширені від Польщі до західної Монголії, але потім сайгаки значно скоротилися через браконьєрство та знищення довкілля. Наразі тварина мешкає в деяких частинах Азії, південно-східній частині Європи, включаючи такі країни, як південний захід Росії, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан і Монголію.
Сайгаки відомі своїми широкими міграціями через степи. Ці антилопи долають великі відстані і за потреби навіть перепливають річки, але уникають крутих або важкодоступних ділянок. Сайгаки сильно залежать від змін погодних умов і зазнають коливань клімату через їх міграційний характер. Морозні та вітряні зими з великою кількістю снігового покриву часто позбавляють можливості сайгаків харчуватися травою під товстим шаром снігу. Тому популяція сильно падає після суворих зим. З іншого боку, підвищення температури у степовому регіоні призводить до весняних паводків, у яких часто тоне молодняк сайгаків.
Чим харчується сайгак
Антилопа-сайгак – це травоїдна тварина, що харчується близько 100 різноманітними видами рослин. Сайгаки люблять траву, різнотрав’я, лишайники, кипарис літній, солянки, полин і низькорослі чагарники, що ростуть в їхньому середовищі.Деякі рослини, якими харчується сайгак, є отруйними інших тварин. У літній період вони годуються вранці та вечорами, а відпочивають опівдні. Це жуйні тварини, вони відригують їжу, а потім знову її пережовують. Це допомагає сайгаку витягувати максимум поживних речовин із їжі, яку вони їдять.
Сайгаки часто стають жертвами вовків, їх природних хижаків на рівнинах азіатських. На молодих антилоп можуть полювати дикі собаки та лисиці. Завдяки спеціальній особливості швидкого бігу, сайгакам іноді вдається тікати від хижаків у степах.
Сайгак: Червона книга
Сайгак занесений до Червоної книги МСОП, як тварина, яка перебуває під загрозою вимирання з 2001 року.
Про вимерлих тварин читайте у нашій попередній статті.
Роги сайгаків часто використовуються в китайській медицині і є основною причиною такого широкого полювання на цих тварин. Їхня вартість дорівнює ціні рогів носорога. Зараз полювання та торгівля частинами тіла сайгаків – незаконне, але, не дивлячись на це, роги легко можна знайти у продажу, у різних місцях. Наприкінці 19-го і на початку 20-го століть сайгаків вбивали без розбору через роги, м’ясо і шкіри, внаслідок чого вони скоротилися до декількох невеликих розрізнених популяцій.
Чисельність цієї незвичайної та чарівної тварини скоротилася на 95% — це одне з найшвидших зареєстрованих скорочень для ссавців. Незважаючи на свою здатність виносити екстремальні умови природи, сайгак не може протистояти зростаючій загрозі з боку діяльності людини, включаючи полювання на її роги та м’ясо, а також руйнування довкілля.Радянський Союз заборонив полювання у 1921 році, і незабаром їх чисельність збільшилася та розширила свій ареал. Комерційне полювання було відновлено в 1951 році, але контрольовані державою агентства охороняли тварин і стійко керували ними, а професійні групи вибракування щороку робили скромний улов. Таким чином, чисельність сайгаку неухильно зростала.
Чисельність тварин потім знову сильно впала через надмірне браконьєрство після розпаду Радянського Союзу. Відомо, що деякі браконьєри ганяли на мотоциклах за групами, що тікають, збиваючи сайгаків за допомогою сталевого троса, натягнутого між машинами. Підвищений попит на різні частини тіла сайгака та безжальне браконьєрство призвело до високого перекосу між статями — 100 самок на кожного самця, що спричинило катастрофічне падіння народжуваності і, ймовірно, матиме значні наслідки в майбутньому.
Серед інших постійних загроз для сайгаків, виділяються ще кілька — це втрата довкілля через конкуренцію з худобою за простір, недостатній рівень захисту в деяких місцях, і міграційні бар’єри, такі як прикордонні паркани.
Ці тварини також схильні до безлічі щорічних хвороб і вірусів, які ще більше загрожують видам, що вже під загрозою зникнення. Так, небезпечний вірус «чуми» знищив величезну кількість сайгаків, а бактеріальне захворювання вразило велику популяцію російських сайгаків, що мешкають на пасовищах Казахстану. У травні 2015 року, коли сайгаки мали період розмноження, від хвороботворної бактерії загинуло близько 200 000 особин. Передбачуваною причиною стала різка зміна клімату, коли замість холодної погоди стала незвичайно тепла та волога, що послужило поштовхом до розвитку небезпечних бактерій.
Загальна кількість існуючих сайгаків невідома, але, за оцінками, їх кількість становить від 50 000 до 124 000 особин. Раніше їхнє населення обчислювалося мільйонами.
З 2002 року Міжнародна спілка охорони природи вважає сайгака таким, що перебуває під загрозою зникнення. Ця тварина занесена до Червоної книги МСОП.
Країни постійного ареалу проживання сайгаку — Росія, Казахстан, Узбекистан, Китай та Монголія, а також США та Великобританія планують створити міжнародну організацію для посилення охорони сайгаку у його природному середовищі.
Спосіб життя сайгака
Сайгаки воліють вести денний спосіб життя (тобто активні вдень). У денний час тварини харчуються різноманітною рослинністю та п’ють воду. У вечірній час вони копають у землі невеликі ями, які є для них притулком і місцем для відпочинку. Це соціальні антилопи, які живуть та мігрують стадами. У них найвидовищніші міграції у світі! Вони часто мігрують протягом року, шукаючи хороші пасовища та джерела води.Восени стада можуть йти на південь, щоб уникнути снігу, а спаруватися воліють у грудні. Антилопи-сайгаки можуть легко долати великі відстані стадами і навіть перепливати річки, на відміну інших антилоп. Деякі групи долають від 80 до 120 км на день! За потреби вони можуть бігати зі швидкістю близько 80 кілометрів на годину.
Антилопи-сайгаки – соціальні істоти, які, як відомо, використовують мову тіла для спілкування з собі подібними. Також відомо, що вони використовують гучне носове пирхання та ревіння, щоб продемонструвати свою фізичну силу та залучити самок. Також передбачається, що сайгаки використовують сліди сечі для позначення своєї території та попередження для інших самців.
Розмноження сайгака
Самки сайгаків вважаються статевозрілими у віці від 7 до 8 місяців, а самці – від 2 років. Період спарювання та розмноження зазвичай триває від листопада до грудня. Під час періоду спарювання дорослий самець намагається контролювати групу з 5-10 самок, не дозволяючи самкам далеко піти і нападаючи на будь-якого самця, що вторгся. Самотній самець може взяти на себе керівництво гаремом навіть із 30-50 самок, який він заробив після запеклої конфронтації з іншим самцем під час шлюбного сезону. Ці битви іноді закінчуються кривавою смертю того, хто програв, переможець же отримує все. Коли закінчується сезон розмноження, самці сайгаків стають дуже слабенькими, т.к. вони взагалі не пасуться в період розмноження і витрачають більшу частину своєї енергії на захист своїх самок. В результаті смертність самців може досягати 90%.Оскільки самців сайгаків також переслідують через їхні роги, це часто означає, що самців не вистачає для парування із самками у шлюбний період.
Вагітність триває від 140 до 150 днів. Після п’ятимісячної вагітності самки народжують одного або двох дитинчат (вага при народженні -3,5 кг), які ховаються в траві протягом чотирьох-восьми днів. Лактація триває чотири місяці. Новонароджені сайгаки починають пастись у 4-8-денному віці (повністю віднімаються від годівлі у 4-місячному віці).
Сайгак – цікаві факти
- Сайгак – це найдивніша антилопа у світі!
- Назва Сайга походить від російського слова sajgák, що означає різновид замшевої тканини.
- Складна порожнина носа сайгака схожа своєю будовою на китову!
- Ніс сайгака – це його унікальна особливість!
- Роги є лише у самців сайгака.
- Новонароджений сайгак, починаючи з другого дня життя, може обігнати людину.
- Швидкість руху до 80 км на годину – це ще одна унікальна особливість сайгака.
- Сайгак – це тварина, яка може збиратися в череди до 1000 особин.
- У сайгака різний ступінь чутливості органів чуття.
- Ці тварини мають поганий слух і слабо розвинений нюх. Однак їхній зір вважається гострим, сайгаки бачать небезпеку навіть за кілометр.
- Самки сайгаків часто народжують дитинчат-близнюків, це унікальна особливість цього виду тварини.
- Дитинчата сайгака називають «теляткою».
- Середня тривалість життя дикого сайгака становить близько 12 років.
P.S.
Якщо Вам сподобалась і була корисна ця інформація, поділіться нею в соц. мережах зі своїми друзями та знайомими. Так ви підтримаєте наш проект “Екологія життя“ та зробите свій внесок у збереження довкілля!
