Більшість природних ресурсів Африки перебувають під поверхнею Африканського континенту. У 2019 році на континенті видобули майже 1 мільярд тон корисних копалин на суму 406 мільярдів доларів.
За даними Організації Об’єднаних Націй, в Африці знаходиться близько 30 відсотків світових запасів викопних природних ресурсів, 12 відсотків світових запасів нафти та 8 відсотків світових запасів природного газу.
Завдяки нафті, газу, деревині, алмазам, золоту, колтану та бокситам в Африці знаходяться одні з найбільших родовищ природних ресурсів у світі.
Доходи від їхнього видобутку повинні забезпечувати розвиток регіону, але натомість вони ще більше збільшують корупцію, сприяють погіршенню стану довкілля, бідності та насильства. Замість того, щоб бути благословенням для народів Африки, природні ресурси континенту значною мірою стали їх прокляттям.
Боротьба 19 століття за Африку призвела до того, що впливові держави поспішали заволодіти землею, щоб використати природні ресурси. Сьогодні відбувається нова «битва» за Африку, і континент знову став важливою ареною стратегічного та геополітичного суперництва між США, Францією, Великою Британією, Китаєм та Індією. Ключове питання для людства: «Чи принесе експлуатація ресурсів Африки користь будь-кому, крім “еліт” африканських держав?»
Види природних ресурсів Африки
Значну частину природних ресурсів Африки становлять корисні копалини:
- сира нафта, природний газ, кам’яне та деревне вугілля;
- золото, срібло, свинець, залізна руда, кобальт, цинк та марганець;
- тальк, вапняк;
- алмази, аметист, смарагди та ін.
В Африці знаходяться великі світові багатства природних ресурсів. Це не тільки копалини, а й деревина, а також всесвітньо відомі ландшафти, річки, водоспади та озера. Єдине, що загрожує вичерпанню цих благ – антропогенний вплив.
Нафта
Нафта є найважливішою метою отримання контролю над африканською територією, оскільки конкуренція між іноземними державами та компаніями за ресурси настільки велика, що залучає понад 50% усіх прямих іноземних інвестицій (ПІІ), які останніми роками зросли до історичного максимуму 38,8 млрд.дол./рік.
У країнах Африки на південь від Сахари знаходяться вісім країн-експортерів нафти: Нігерія, Ангола, Конго-Браззавіль, Габон, Екваторіальна Гвінея, Камерун, Чад, ПАР та Судан. Нігерія є найбільшим виробником в Африці та 11-му у світі. Ангола – друга за величиною видобутку. Також і експорт нафти з Судану швидко зростає останні кілька років, незважаючи навіть на внутрішні заворушення в Дарфурі.
У цих восьми африканських країнах зосереджено близько 7% світових запасів нафти. З 8 мільярдів барелів запасів нафти, виявлених у всьому світі, 7 мільярдів перебували на родовищах біля західного та центрального африканського атлантичного узбережжя. США є найбільшим імпортером африканської нафти, на другому місці Китай.
Лісові ресурси
Зараз домінує експорт деревини до країн південної Європи, але основним одержувачем деревини зі Східної Африки є Китай (насамперед із Мозамбіку). Експлуатація лісових ресурсів була ключовим джерелом фінансування громадянської війни Ліберії.
Мінеральні ресурси
Західна Африка є одним із найперспективніших регіонів світу з видобутку золота. Згідно з даними дослідницької компанії GFMS, що займається дослідженнями дорогоцінних металів, Південна Африка, як і раніше, є найбільшим у світі виробником золота. 2005 року Гана виробила 62,8 тон золота, а Малі – 45,9 тон. Іншими країнами з великими покладами золота є Сьєрра-Леоне, Танзанія, Руанда та Конго. Конго також багата міддю, колтаном та кобальтом.
Діаманти
Торгівля алмазами оцінюється приблизно 37,6млрд. доларів на рік. Ботсвана, Конго, Сьєрра-Леоне та Південна Африка володіють найбільшими запасами цих природних ресурсів. На Конго, що становить 22%, припадає найбільша частка світового виробництва алмазів. США є найбільшим ринком збуту алмазів. Алмазна промисловість була змушена запровадити Кімберлійську схему сертифікації після того, як розслідування показали, що незаконний експорт алмазів підживлює криваві війни у Сьєрра-Леоні, Конго та Анголі.
Природний газ
Африканські природні ресурси мають у своєму складі багаті та малорозроблені поклади природного газу. В Африці найвищі темпи зростання видобутку природного газу у світі, і з 2003 по 2030 рік постачання збільшуватимуться на 4,9% щороку. Значна частина додаткового видобутку в Африці – з Алжиру, Нігерії, Лівії та Єгипту – йде на експорт як трубопроводом, так і у вигляді зрідженого природного газу.
Водні ресурси Африки
Африка має значне багатство природних ресурсів. У регіоні зосереджено найбільші у світі орні землі. Також саме тут знаходиться друга за величиною та довжиною річка (Ніл) та другий за величиною тропічний ліс. Загальна вартість сектору рибальства та аквакультури оцінюється в 24 млрд доларів США.
Африка є домом для деяких найбільших водних природних ресурсів у світі. До трьох найбільш відомих водойм відносяться:
Озеро Танганьїка – найбільший резервуар прісної води на Африканському континенті та другий у світі за глибиною.
Озеро Вікторія – друге за величиною прісноводне озеро у світі, і басейн річки Ніл.
Річка Ніл – найдовша річка у світі.
Розподіл водних ресурсів у межах Африканського континенту значно відрізняється. У регіоні є чотири основні посушливі зони:
- волога субгумідна (в основному в Уганді, Руанді та деяких частинах Бурунді);
- суха субгумідна (деякі частини Уганди, західна Танзанія);
- напівзасушлива (деякі частини Танзанії);
- посушлива (більша частина Кенії).
Західна частина Східної Африки, включаючи Бурунді, Руанду та Уганду, а також центральна частина континенту мають надлишок опадів, у той час як більшість Кенії зазнає дуже великого дефіциту води.
Обидва великі озера Вікторія і Танганьїка, а також Ніл залежать від регіональних водозборів, званих водонапірними вежами регіону. Вони являють собою сукупність гірських екосистем та пов’язаних з ними річкових басейнів. Ці райони дуже впливають на регіональну гідрологію і глобальні кліматичні цикли.
Більшість основних водонапірних веж у регіоні перебувають під дуже серйозною загрозою, а деякі вже зруйновані. Багато лісів було масово вирубано переважно для сільськогосподарських цілей та розширення населених пунктів, що вкрай негативно вплинуло на водні ресурси Африки.
Проблеми водних ресурсів континенту
Доступ до води має вирішальне значення для людини. Зберігання та транспортування води в даний час недостатньо розвинені, щоб забезпечити доступ до води всім людям, що потребують. Все це ще більше посилюється під час сезону засух.
Внаслідок діяльності людини значно знижується якість води, яка знаходиться у водозбірних басейнах та басейнах річок.
Седиментація та замулення посилюються масовими вирубками лісів. Забруднення відбувається внаслідок неочищених промислових, господарсько-побутових стічних вод та твердих відходів, а також скидів із суден. Високі рівні евтрофікації та аноксії виникають внаслідок скидання сільськогосподарських та побутових стічних вод, а також твердих відходів.
Таким чином, основними проблемами водних ресурсів Африки є:
- Руйнування екосистем;
- Відсутність фізичної інфраструктури для зберігання та транспортування води з районів з високою доступністю до районів з низькою доступністю;
- Висока густота населення, яка продовжує збільшуватися;
- Поводження з відходами;
- Висока швидкість випаровування, особливо озера Вікторія;
- Відсутність систематичних знань, даних та моніторингу підземних водоносних горизонтів.
Підземні водні ресурси Африки
Нещодавно з’явилася інформація, що Африканський континент стоїть на величезних запасах підземних вод.
Вчені дійшли висновку, що ресурси підземних вод в Африці, ймовірно, у 100 разів більші, ніж ресурси поверхневих річок та озер континенту, і що запропоновані сховища забезпечують життєво важливий буфер від мінливості опадів та зміни клімату. Деякі з цих запасів перебувають у невідновлюваних «природних копалин» (водоносних горизонтах), розташованих глибоко під землею і тисячі років тому, що утворилися, коли клімат був зовсім іншим.
Однак найбільш поширені та важливі відновлювані природні ресурси для людей знаходяться на дрібніших глибинах на більшій частині території Африки. Хоча ці неглибокі водні системи можуть мати такого масивного сховища копалин, як глибокі водоносні горизонти під Лівією, Алжиром, Єгиптом і Суданом, зазвичай їх достатньо задоволення й підтримки основних потреб домашнього господарства.
Отже, в Африці немає проблем із водними ресурсами, правда? Ні. Згідно з останніми даними Спільної програми ВООЗ/ЮНІСЕФ з моніторингу водопостачання, близько 300 мільйонів людей у країнах Африки на південь від Сахари не мають доступу до чистої питної води.
Мінеральні ресурси Африки
Африка багата на корисні копалини (мінеральні природні ресурси): азбестом, сурмою, бокситами, хромом, кобальтом, міддю, марганцем, нікелем, золотом, свинцем, фосфатами, платиною, паладієм, титаном, багато запасів урану. З економічним підйомом в Африці, африканські країни використовують все більше гірничодобувну промисловість як пріоритетний стимулятор внутрішнього економічного зростання.
Деякі з найбільших у світі міжнародних компаній з видобутку мінеральних ресурсів попрямували до Африки у пошуках інвестиційних можливостей. Але розподіл корисних копалин в Африці досить нерівномірний.
Південна Африка
Південна Африка є найбільшою гірничодобувною країною в Африці та однією з найбільших гірничодобувних країн світу. Вона має багато родовищ мінеральних ресурсів, таких як золото, залізо, алмази, срібло, мідь, марганець, нікель, титан, азбест, уран. У 1995 році вартість видобутку корисних копалин досягла 12,396 млрд. доларів США, посівши четверте місце у світі після США, Китаю та Австралії.
Ботсвана
Третя за величиною гірничодобувна країна в Африці займає домінуюче становище в економіці. У 1995 р. видобуток мінеральних ресурсів за вартістю становила 107,3млн. доларів, займаючи 27 місце у світі з часткою від загального обсягу видобутку корисних копалин у світі 0,7%.
Основними мінеральними ресурсами є алмази, мідь, нікель, золото, агат. Серед розроблених копалень перше місце займають алмази, частку яких припадає 77,2% всього експорту мінеральних ресурсів, що становить 15,7% світового видобутку алмазів.
Замбія
Країна розташована на знаменитому Африканському мідному поясі, що робить її однією з найбагатших країн світу за запасами міді. Гірничодобувна промисловість займає важливе місце в економіці, на її частку припадає 33% ВВП, 90% експортних надходжень та 95% надходжень в іноземній валюті. Видобуток корисних копалин 1995 року досяг 8,9 млрд. доларів. На мідь припадає майже весь гірничодобувний сектор Замбії, і її виробництво посідає 6 місце у світі.
Іншими видобутими ресурсами є кобальт, золото, цинк та свинець.
Намібія
Країна займає 5-те місце з видобутку корисних копалин в Африці та 20-те у світі. Хоча деякі шахти були давно розроблені, незасвоєні родовища корисних копалин, як і раніше, дуже багаті, а гірничодобувна промисловість в економіці країни, як і раніше, займає центральне місце. Намібія є другим виробником урану в Африці та виробляє 30 відсотків алмазів у світі, з яких 98 відсотків є високоякісними. Перша золота копальня була відкрита в 1990 році з річним видобутком 2 тон золота. Видобуток срібла складає 4,6% світового виробництва.
Ангола
Входить до п’ятірки найбільших виробників алмазів у світі з виробництва високоякісних алмазів. Алмази є другим за величиною джерелом експортних надходжень Анголи після нафти, але значною мірою експортуються нелегально. Крім того, в Анголі також є золото, мармур, мідь, марганець, фосфати, залізо, свинець, цинк та граніт, але експлуатація цих родовищ сильно утруднена військовими діями.
Мозамбік
Має багаті родовища корисних копалин, таких як рідкісні і стратегічні метали, слюда, дорогоцінне каміння і золото, але гірничодобувна промисловість дуже відстала.
Центральна Африка
Демократична Республіка Конго
одна із найбільших країн-виробників мінеральних ресурсів в Африці. Її природні ресурси включають мідь, кобальт, цинк, кадмій, алмази, золото, олово, вольфрам, ніобій та марганець.
Габон
Нафта Габона домінує в його економіці, а видобуток інших природних мінеральних ресурсів відіграє другорядну роль у валовому внутрішньому продукті та експорті. Основними мінеральними продуктами є кислі солі, марганець, уран, золото тощо.
Лісові ресурси Африки
Приблизно п’ята частина Африканського континенту, або близько 6,3 мільйонів квадратних кілометрів, вкрита лісами.
У світових оцінках лісів Африки виділяють три великі регіони:
- Північний;
- Західний та Центральний;
- Східний
- Південний.
Майже половина субрегіону – Західна та Центральна Африка вкрита лісами, порівняно з лише 8,6% території Північної Африки, та 27,8% Східної та Південної Африки.
Спільно лісові ресурси Африки становлять близько 16% світових лісів.
Незважаючи на те, що систематичні підрахунки лісових природних ресурсів Африки є скрутними, ці природні ресурси відіграють значну економічну роль на континентальному, регіональному, національному та місцевому рівнях по всій Африці.
- У 2006 р. африканські країни експортували 7,6 млн. куб. деревини на суму 2 мільярди доларів (крім експорту з Південної Африки).
- У 2000 р. у лісозаготівельному секторі було зайнято 870 000 африканців.
- Сто сімдесят тисяч людей працюють у лісовому господарстві Південної Африки.
- У Східній, Західній та Південній Африці понад 90% сільських домогосподарств залежить від дров та деревного вугілля для виробництва енергії.
- Понад 80% африканців на південь від Сахари використовують лише натуральні ліки, які найчастіше походять із лісових масивів.
- Ліси були описані Світовим банком як «критично важливі для засобів для існування» близько 40 мільйонів осіб, або три чверті населення країни, в Демократичній Республіці Конго (ДРК)
- У басейні річки Конго 500 000 пігмеїв, які займаються полюванням та збиранням, безпосередньо залежать від лісових ресурсів.
Земельні ресурси Африки
Трьома основними проблемами Африки є зростання населення, продуктивність сільського господарства та погіршення стану довкілля.
Приріст населення збільшився в середньому з 2,5% у 1960-х роках до більш ніж 3% у 1990-х роках. У поєднанні зі збільшенням тривалості життя з приблизно 40 до 50 років здатність годувати і одягати населення стає все більш складним завданням. Калорійність середнього африканця становить 90% рівня, необхідного нормальному здоровому людині. За низької купівельної спроможності можливість поповнення сільськогосподарською продукцією також дуже низька.
У всьому світі було продемонстровано, що малозатратне сільське господарство, особливо за відсутності належних природоохоронних методів, призводить до деградації земель. Оскільки сільське господарство в Африці є системою з низькими витратами та низькою продуктивністю, деградація земель зростає, і недавні дослідження показують поступове зниження продуктивності землі. Ситуація ще більше посилюється геометричним збільшенням популяції тварин.
Деградація земель та опустелювання стали проблемами глобального масштабу за останні кілька десятиліть, і їм приділяється особлива увага з боку Організації Об’єднаних Націй (за навколишнім середовищем).
P.S.
Якщо Вам сподобалася і була корисна ця інформація, поділіться нею в соц. мережах зі своїми друзями та знайомими. Так ви підтримаєте наш проект “Екологія життя“ та зробите свій внесок у збереження довкілля!
